нагніт —
на́гніт іменник чоловічого роду гноблення діал. нагні́т іменник чоловічого роду хвороба
Орфографічний словник української мови
нагніт —
I н`агніт-у, ч., зах. Гноблення. II нагн`іт-у, ч. Патологічні процеси перев. на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки під час їзди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нагніт —
НА́ГНІТ, у, ч., діал. 1. Гноблення, гніт. Ясністю свого протесту, проти неправд і нагніту над народом.., – Шевченко перевищує всіх російських письменників сорокових років (М.
Словник української мови у 20 томах
нагніт —
ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я..
Словник синонімів української мови
нагніт —
На́гніт, -ніту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нагніт —
НА́ГНІТ, у, ч., діал. Гноблення. В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Фр., X, 1954, 265); Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Епік, Тв., 1958, 235). НАГНІ́Т, у...
Словник української мови в 11 томах