надубити

Надубити, -блю́, -биш

гл. Набрать, захватить. Як ускочив, так жменю оріхів і надубив. Борз. у.

Значення в інших словниках

1. надубити — надуби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надубити — -дублю, -дубиш; мн. надублять; док., перех. Дублячи, приготувати певну кількість чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надубити — НАДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. наду́блять; док., що. Дублячи, приготувати певну кількість чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. надубити — НАДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. наду́блять; док., перех. Дублячи, приготувати певну кількість чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах