надурити —
надури́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
надурити —
-дурю, -дуриш, док., розм. 1》 перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2》 неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. Надурити голову.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надурити —
НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. кого. Ввести кого-небудь в оману; обдурити. З тією своєю “хатою” він [Винниченко] матиме згодом багато мороки і навіть неприємностей.
Словник української мови у 20 томах
надурити —
надури́ти го́лову кому і без додатка. Позбавити кого-небудь здатності розсудливо, спокійно міркувати; втомити постійними клопотами. За цілий день надурять діти голову (Сл. Б. Грінченка).
Фразеологічний словник української мови
надурити —
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
надурити —
НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2. неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. ◊ Надури́ти го́лову кому — позбавити кого-небудь здатності розсудливо міркувати. За цілий день надурять діти голову (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах