надурити
НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм.
1. кого. Ввести кого-небудь в оману; обдурити.
З тією своєю “хатою” він [Винниченко] матиме згодом багато мороки і навіть неприємностей. “Добрі люди” з числа французьких українців надурять письменника, спроектують не те, що треба (з газ.);
Коли хочеш, щоб тобі вірили, то спершу навчись прикидатися .. Втім, мене однаково не надуриш – по очах бачу, що ти згоден зі мною (О. Авраменко, В. Авраменко).
2. з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось.
◇ (1) Надури́ти го́лову кому і без дод. – позбавити кого-небудь здатності розсудливо, спокійно міркувати; втомити постійними клопотами.
За цілий день надурять діти голову (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)