наділяти

Наділя́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. наділити, -лю, -лиш, гл. Снабжать, снабдить, давать, дать кому что, одарять, одарить. Я здобула (картоплі) аж із Батурина та й добрим людям наділила. Г. Барв. 419. Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів. Г. Барв. 502. Я тебе, сестрице, покриваю, щастям з долею наділяю. Грин. III. 489. Усе добре, чим наділя Господь чоловіка. Стор.

Значення в інших словниках

1. наділяти — наділя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наділяти — (за що) нагороджувати, обдаровувати; (землею) нарізати, надавати що; (чим) уділяти <�давати> що, ФР. постачати що.  Словник синонімів Караванського
3. наділяти — -яю, -яєш, недок., наділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Виділяти комусь частину чого-небудь для користування. || Давати що-небудь у подарунок; обдаровувати. 2》 перен. Виражати прихильність, вдячність і т. ін. у нагороду за що-небудь. 3》 перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наділяти — НАДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., кого, кому і без дод. 1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному. Багато минуло років з того часу, а ще й досі ..  Словник української мови у 20 томах
5. наділяти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. наділяти — Наділя́ти, -ля́ю, -ля́єш; наділи́ти, -ділю́, -ді́лиш кого чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. наділяти — НАДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Виділяти комусь частину чого-небудь для користування. — Як же воно буде тепер? Наділятиме революція селян [землею] чи не наділятиме? (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах