гл. Нарвать. Хвіялочок на віночок назриваю. Мет. 138.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
назривати —
назрива́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
назривати —
-аю, -аєш, док., перех. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
назривати —
НАЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь. Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось (Марко Вовчок); Він [селянин] назривав листя і почав їсти: пожувавши трохи, зовсім знеохотився. Приліг і заснув (В. Барка).
Словник української мови у 20 томах
назривати —
НАЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь. Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось (Вовчок, І, 1955, 103).
Словник української мови в 11 томах