назривати

НАЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь.

Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось (Вовчок, І, 1955, 103).

Значення в інших словниках

1. назривати — назрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. назривати — -аю, -аєш, док., перех. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назривати — НАЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Зірвати в якій-небудь кількості що-небудь. Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось (Марко Вовчок); Він [селянин] назривав листя і почав їсти: пожувавши трохи, зовсім знеохотився. Приліг і заснув (В. Барка).  Словник української мови у 20 томах
4. назривати — Назрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Нарвать. Хвіялочок на віночок назриваю. Мет. 138.  Словник української мови Грінченка