назорити
НАЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., розм. Наглядіти, помітити кого-, що-небудь.
Він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Вовчок, І, 1955, 206);
Офіцер звелів обшукати дуби, і як не ховався Карній за листям, його назорили і звеліли злазити (Бурл., О. Вересай, 1959, 185).
Словник української мови (СУМ-11)