найомець

Найо́мець, -мця

м. Наниматель. Хто то поїхав? — Та то найомець од рудого пана наймати на молотилку. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

2) Подставной рекрутъ, по найму идущій за кого либо, наемщикъ. О. 1862. V. 92. см. наємець.

Значення в інших словниках

1. найомець — -мця, ч., діал. 1》 Наймач. 2》 Підставний рекрут, який наймався відслужити в армії за когось іншого.  Великий тлумачний словник сучасної мови