найомець

найо́мець

-мця, ч., діал.

1》 Наймач.

2》 Підставний рекрут, який наймався відслужити в армії за когось іншого.

Значення в інших словниках

1. найомець — Найо́мець, -мця м. Наниматель. Хто то поїхав? — Та то найомець од рудого пана наймати на молотилку. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. 2) Подставной рекрутъ, по найму идущій за кого либо, наемщикъ. О. 1862. V. 92. см. наємець.  Словник української мови Грінченка