накивати

Накива́ти, -ва́ю, -єш

гл.

1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. Мнж. 94.

2) — на кого. Пригрозить кому.

3) — п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418.

Значення в інших словниках

1. накивати — накива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накивати — -аю, -аєш. Док. до кивати. Накивати п'ятами — швидко, поспішно втекти; кинутися навтіки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накивати — (головою) див. качати, (ногами) див. убігати  Словник чужослів Павло Штепа
4. накивати — НАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до кива́ти. Він підняв палець в важкому персні і накивав (М. Коцюбинський); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав, Поправив каптура і далі почвалав (М. Рильський, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
5. накивати — наки́вати → наківати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. накивати — накива́ти (рідше закива́ти) / кива́ти п’я́тами. 1. куди і без додатка. Утекти, швидко виїхати куди-небудь, залишивши місце проживання. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські ..  Фразеологічний словник української мови
7. накивати — УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (бігом або швидкою ходою віддалитися, уникаючи якоїсь небезпеки, переслідування і т. ін.; поспішно виїхати на чомусь звідки-небудь з тією ж метою), ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ НАВТІКАЧА (НАВТІ́КИ) (НАВТЬО́КИ) розм., НАКИВА́ТИ перев. із сл.  Словник синонімів української мови
8. накивати — Накива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. накивати — НАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до кива́ти. Він підняв палець в важкому персні і накивав (Коцюб., II, 1955, 368); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав. Поправив каптура і далі почвалав (Міцк., П. Тадеуш, перекл.  Словник української мови в 11 томах