накликати

Наклика́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. накликати, -кли́чу, -чеш, гл.

1) Призывать, призвать. Журбою не накличу собі долі. Шевч.

2) Называть, назвать, созывать, созвать. Накличу веселих гостей. Левиц. І. 202. Налітайте, воріженьки, — сам вас накликаю. К. ЦН. 308.

3) При помощи чародѣйства заставлять, заставить появиться. Стара (відьма) молоко наклика, а дочка посуду підставля. Мнж. 134.

Значення в інших словниках

1. накликати — накли́кати дієслово доконаного виду наклика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накликати — (напасть) насилати, напускати <�напуст>; (кого) скликати; (біду) напитувати, стягати; (думку, настрій) НАВІВАТИ; (за ким) озивати кого.  Словник синонімів Караванського
3. накликати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
4. накликати — I накл`икатидив. накликати. II наклик`ати-аю, -аєш, недок., накликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Запрошувати, скликати кого-, що-небудь у якій-небудь кількості. 2》 на кого – що і без додатка. Викликати що-небудь неприємне, небажане. 3》 тільки недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. накликати — НАКЛИ́КАТИ див. наклика́ти. НАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого, що. 1. Запрошувати, скликати кого-, що-небудь у якій-небудь кількоиті. Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю: “Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!...  Словник української мови у 20 томах
6. накликати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. накликати — НАКЛИ́КАТИ див. наклика́ти. НАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. 1. Запрошувати, скликати кого-, що-небудь у якій-небудь кількоиті. Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю: "Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!" (Укр.  Словник української мови в 11 томах