наковувати

Нако́вувати, -вую, -єш

сов. в. накувати, -кую́, -єш, гл.

1) Наковывать, наковать, сковывать, сковать. Чого Бог не дасть, того коваль не накує. Ном. № 4284.

2) О жерновахъ: дѣлать, сдѣлать насѣчки.

3) О кукушкѣ: куковать, накуковать. Зозуля накувала. Ном. № 14032. Ось повернеться з москалів!.. Він їй замісць зозулі накує одудом. Г. Барв. 121.

Значення в інших словниках

1. наковувати — нако́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наковувати — -ую, -уєш, недок., накувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось. 2》 Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наковувати — НАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що. 1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось. 2. Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості. – А мати де? – 3 татом, – відповіли ковалята.  Словник української мови у 20 томах
4. наковувати — НАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось. Нако́вувати (накува́ти) жо́рна (ка́мінь) — робити насічки, зарубки на жорнах (камені).  Словник української мови в 11 томах