наманити

Наманювати, -нюю, -єш

сов. в. наманити, -маню, -ниш, гл. Приманивать, приманить, наманивать, наманить. Нарвав квіточок, наманив дівочок. Грин. III. 553. Я закличу музики та наманю хлопців. Левиц. І. 49. Давай до себе наманювати людей. Мнж. 133.

Значення в інших словниках

1. наманити — намани́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наманити — див. наманювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наманити — НАМАНИ́ТИ див. нама́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. наманити — НАМАНИ́ТИ див. нама́нювати.  Словник української мови в 11 томах