наменити

Намени́ти, -ню́, -ни́ш

гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив. Ном. № 13549.

Значення в інших словниках

1. наменити — -ню, -ниш, док., діал. Дати ймення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наменити — Пообіцяти, говорити, згадати  Словник застарілих та маловживаних слів