наменутися

Намену́тися, -ну́ся, -не́шся

гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.

Значення в інших словниках

1. наменутися — намену́тися дієслово доконаного виду почати, спробувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. наменутися — -нуся, -нешся, док., діал. Почати, спробувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наменутися — НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Почати, спробувати говорити. – Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. наменутися — НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Почати, спробувати. — Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Вовчок, І, 1955, 187).  Словник української мови в 11 томах