намощувати

Намо́щувати, -щую, -єш

сов. в. намостити, -мощу, -стиш, гл.

1) Намащивать, намостить.

2) Настилать, настлать. Дурень намостив колючок під яблунею. Рудч. Ск. II. 156.

Значення в інших словниках

1. намощувати — намо́щувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. намощувати — -ую, -уєш, недок., намостити, -ощу, -остиш, док., перех. і рідко без додатка. 1》 Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь. || Мостячи, влаштовувати, виготовляти що-небудь. 2》 Те саме, що настилати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намощувати — НАМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док. 1. чого, що, рідко, без прям. дод. Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь. Любив він пахощі – і всякої трави Намощує було в тім курені надводнім (М.  Словник української мови у 20 томах
4. намощувати — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
5. намощувати — Намо́щувати, -мо́щую, -мо́щуєш; намости́ти, -мощу́, -мо́стиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. намощувати — НАМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех. і рідко без додатка. 1. Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах