намістити

Намісти́ти, -міщу, -стиш

гл. Помѣстить много, наставить.

Значення в інших словниках

1. намістити — намісти́ти дієслово доконаного виду помістити діал.  Орфографічний словник української мови
2. намістити — -іщу, -істиш, док., перех., діал. Помістити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намістити — НАМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., кого, діал. Помістити. – А не знати, кумо, – кажуть мої провідники, – де би тут його [злодія] намістити? (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. намістити — НАМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., перех., діал. Помістити. — А не знати, кумо, — кажуть мої провідники, — де би тут його [злодія] намістити? (Фр., II, 1950, 17).  Словник української мови в 11 томах