намітчинка
Намітчи́на, -ни
ж. = намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. ум. намітчи́нка.
Словник української мови ГрінченкаНамітчи́на, -ни
ж. = намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. ум. намітчи́нка.
Словник української мови Грінченка