наперстник

Напе́рстник, -ка

м.

1) раст.: Digitalis.

2) Маленькая мягкая суконная онучка, которою гуцулы и верховинцы обворачиваютъ при обуваніи пальцы ногъ. Гол. Од. 67.

Значення в інших словниках

1. наперстник — -а, ч. Те саме, що наперстянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови