напрямець — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

напрямець — напряме́ць прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
напрямець — див. навмання; навпростець Словник синонімів Вусика
напрямець — присл., розм. Те саме, що напрямки. Великий тлумачний словник сучасної мови
напрямець — Навпростець, навпрост, просто Словник чужослів Павло Штепа
напрямець — НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки́. Ворона напрямець літає, та ніколи дома не ночує (Номис); Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав – завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і – кінець (С. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
напрямець — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. Словник синонімів української мови
напрямець — Напряме́ць, навпряме́ць, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
напрямець — НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки́. Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Хотк., І, 1966, 81); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і — кінець (Криж. Словник української мови в 11 томах