напрямець

НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм.

Те саме, що напрямки́.

Ворона напрямець літає, та ніколи дома не ночує (Номис);

Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав – завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич);

Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і – кінець (С. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. напрямець — напряме́ць прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напрямець — див. навмання; навпростець  Словник синонімів Вусика
3. напрямець — присл., розм. Те саме, що напрямки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напрямець — Навпростець, навпрост, просто  Словник чужослів Павло Штепа
5. напрямець — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм.  Словник синонімів української мови
6. напрямець — Напряме́ць, навпряме́ць, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напрямець — НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки́. Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Хотк., І, 1966, 81); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і — кінець (Криж.  Словник української мови в 11 томах
8. напрямець — Напряме́ць нар. = навпростець. Напрямець тільки ворони літають. Ном. № 11405.  Словник української мови Грінченка