наробляти

Наробля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. наробити, -блю́, -биш, гл.

1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Шевч. 73. Пинчуки багацько лиха нам наробили. Стор. Та жалю наробила, та серце засмутила. Грин. III. 230.

2) Нарабатывать, наработать.

Значення в інших словниках

1. наробляти — наробля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наробляти — див. нароблювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наробляти — НАРОБЛЯ́ТИ див. наро́блювати.  Словник української мови у 20 томах
4. наробляти — НАРОБЛЯ́ТИ див. наро́блювати.  Словник української мови в 11 томах