1. Словник української мови Грінченка

наробляти

Наробля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. наробити, -блю́, -биш, гл.

1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Шевч. 73. Пинчуки багацько лиха нам наробили. Стор. Та жалю наробила, та серце засмутила. Грин. III. 230.

2) Нарабатывать, наработать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наробляти — наробля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наробляти — див. нароблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наробляти — НАРОБЛЯ́ТИ див. наро́блювати. Словник української мови у 20 томах
  4. наробляти — НАРОБЛЯ́ТИ див. наро́блювати. Словник української мови в 11 томах