народний

Народний, -а, -е и наро́дній, -я, -є

Народный.

Значення в інших словниках

1. народний — (становище): національний [VII]  Словник з творів Івана Франка
2. народний — наро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. народний — -а, -е. 1》 Прикм. до народ 1), 3). || Який належить народові, країні, державі. || Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям. || Створений народом. Народна драма — один із жанрів народно-поетичної творчості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. народний — НАРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до наро́д 1, 3. Народна правда завжди мусить перемогти всяке зло й неправду (з легенди); – Народне щастя і народне горе Я намагався в слово перелить, Ішов з народом через доли й гори (М.  Словник української мови у 20 томах
5. народний — НАРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до наро́д 1, 3. Ленін учив, що соціалізм створюється самими народними масами (Біогр. Леніна, 1955, 189); — Народне щастя і народне горе Я намагався в слово перелить.  Словник української мови в 11 томах