народний
НАРО́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до наро́д 1, 3.
Народна правда завжди мусить перемогти всяке зло й неправду (з легенди);
– Народне щастя і народне горе Я намагався в слово перелить, Ішов з народом через доли й гори (М. Рильський);
// Який належить народові, країні, державі.
В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (М. Коцюбинський);
Пройди, пройди по Україні, старого слід – як вітер стер: ліси, поля, озера сині – це все народне вже тепер (П. Тичина);
Прийнято цілий пакет постанов і законів, що зачіпають діяльність цілих галузей народного господарства (з газ.);
// Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям.
Бондарівна, молода, вродлива дівчина в пишному народному вбранні (С. Васильченко);
В сучасних українських народних звичаях слово “Радуниця” вже не зустрічається .. По всій Україні поширена церковна назва Проводи (О. Воропай);
// Створений народом.
Якщо уважно дослідити народні назви осідлостей у географічних областях, то за цими назвами можна в багатьох випадках добре відновити первісний пейзаж окремих місць у давні часи (з наук. літ.);
Поезія Андрія Малишка живилася з джерел народної творчості (з навч. літ.);
Після відправи в церкві на честь народин Христа причащалися кутею й узваром (із журн.);
Народні казки;
Народні думи;
// З добровільною участю всього колективу.
– Нам потрібен Будинок культури. Будемо споруджувати методом народної будови (В. Логвиненко);
Підприємства району допомагали будувати поліклінику методом народної будови (з газ.);
// Виконуваний, створюваний представником народу, вихідцем з народу.
Народні співці, які під час виконання пісні програвали собі на лірі, називалися лірниками (з навч. літ.);
Талановитих народних піснярів знає вся країна, бо їхні твори поширюються не лише усно, а й друкуються, передаються по радіо (із журн.).
2. Який тісно пов'язаний з народом, відповідає його культурі, світоглядові і т. ін.
Є широковідома народна прикмета: якщо вам перейде дорогу баба з порожніми відрами – вам не пощастить (з газ.);
Народний календар в етнографічній літературі прийнято називати ще сільськогосподарським, аграрним, землеробським (з наук.-попул. літ.);
// Складова частина почесного звання, що присвоюється урядом за особливі заслуги найвидатнішим діячам у галузі науки, мистецтва і т. ін.
У програмі також виступили кілька маловідомих народних артистів (А. Крижанівський);
Народний художник.
3. Який добровільно, на громадських засадах виконує певні функції в житті й роботі колективу.
Штаб народної дружини (з газ.);
Народна міліція.
4. заст. Признач. для широких або нижчих верств суспільства.
По обіді їздили в ліс, навкруги Чернівець, потому знов на вечерю до них, а потому в народний дім на танці (М. Коцюбинський);
Пана директора народної школи перенесли на іншу посаду, до іншого міста (Л. Мартович);
Народні училища.
5. Не власний, загальний, належний державі.
Поняття “народне” з часом у нас так вихолостилось, що стало майже синонімом “нічиє” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)