народний

НАРО́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до наро́д 1, 3.

Народна правда завжди мусить перемогти всяке зло й неправду (з легенди);

– Народне щастя і народне горе Я намагався в слово перелить, Ішов з народом через доли й гори (М. Рильський);

// Який належить народові, країні, державі.

В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (М. Коцюбинський);

Пройди, пройди по Україні, старого слід – як вітер стер: ліси, поля, озера сині – це все народне вже тепер (П. Тичина);

Прийнято цілий пакет постанов і законів, що зачіпають діяльність цілих галузей народного господарства (з газ.);

// Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям.

Бондарівна, молода, вродлива дівчина в пишному народному вбранні (С. Васильченко);

В сучасних українських народних звичаях слово “Радуниця” вже не зустрічається .. По всій Україні поширена церковна назва Проводи (О. Воропай);

// Створений народом.

Якщо уважно дослідити народні назви осідлостей у географічних областях, то за цими назвами можна в багатьох випадках добре відновити первісний пейзаж окремих місць у давні часи (з наук. літ.);

Поезія Андрія Малишка живилася з джерел народної творчості (з навч. літ.);

Після відправи в церкві на честь народин Христа причащалися кутею й узваром (із журн.);

Народні казки;

Народні думи;

// З добровільною участю всього колективу.

– Нам потрібен Будинок культури. Будемо споруджувати методом народної будови (В. Логвиненко);

Підприємства району допомагали будувати поліклінику методом народної будови (з газ.);

// Виконуваний, створюваний представником народу, вихідцем з народу.

Народні співці, які під час виконання пісні програвали собі на лірі, називалися лірниками (з навч. літ.);

Талановитих народних піснярів знає вся країна, бо їхні твори поширюються не лише усно, а й друкуються, передаються по радіо (із журн.).

2. Який тісно пов'язаний з народом, відповідає його культурі, світоглядові і т. ін.

Є широковідома народна прикмета: якщо вам перейде дорогу баба з порожніми відрами – вам не пощастить (з газ.);

Народний календар в етнографічній літературі прийнято називати ще сільськогосподарським, аграрним, землеробським (з наук.-попул. літ.);

// Складова частина почесного звання, що присвоюється урядом за особливі заслуги найвидатнішим діячам у галузі науки, мистецтва і т. ін.

У програмі також виступили кілька маловідомих народних артистів (А. Крижанівський);

Народний художник.

3. Який добровільно, на громадських засадах виконує певні функції в житті й роботі колективу.

Штаб народної дружини (з газ.);

Народна міліція.

4. заст. Признач. для широких або нижчих верств суспільства.

По обіді їздили в ліс, навкруги Чернівець, потому знов на вечерю до них, а потому в народний дім на танці (М. Коцюбинський);

Пана директора народної школи перенесли на іншу посаду, до іншого міста (Л. Мартович);

Народні училища.

5. Не власний, загальний, належний державі.

Поняття “народне” з часом у нас так вихолостилось, що стало майже синонімом “нічиє” (з газ.).