1. Словник української мови у 20 томах

народник

НАРО́ДНИК, а, ч., іст.

Прихильник народництва.

– Покриваєш сумнівні елементи на село. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів?., в народники лізеш? (Григорій Тютюнник);

Для українських народників простий народ був носієм не тільки високих моральних прикмет .. але також і єдиним представником представником української національності (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народник — наро́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. народник — НАРОДНИК – НАРОДОВОЛЕЦЬ – НАРОДОВЕЦЬ Народник, -а. Прихильник, послідовник народництва – дрібнобуржуазного напряму в російському революційному русі другої половини XIX ст. Народоволець, -льця, ор. -льцем. Літературне слововживання
  3. народник — -а, ч. Прихильник народництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. народник — НАРО́ДНИК, а, ч. Прихильник народництва. Народники не розуміли законів суспільного розвитку і вважали капіталізм в Росії "випадковим" явищем (Біогр. Леніна, 1955, 10); Наприкінці 60-х років [XIX ст. Словник української мови в 11 томах
  5. народник — Наро́дник, -ка м. Ученикъ народнаго (уѣзднаго) училища во вторую четверть XIX в. Сим. 72. Словник української мови Грінченка