народник
НАРОДНИК – НАРОДОВОЛЕЦЬ – НАРОДОВЕЦЬ
Народник, -а. Прихильник, послідовник народництва – дрібнобуржуазного напряму в російському революційному русі другої половини XIX ст.
Народоволець, -льця, ор. -льцем. Член таємної організації народників "Народна воля".
Народовець, -вця, ор. -вцем. Представник буржуазно-ліберальної націоналістичної течії проавстрійської орієнтації в політичному житті Галичини другої половини XIX ст.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- народник — наро́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- народник — -а, ч. Прихильник народництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- народник — НАРО́ДНИК, а, ч., іст. Прихильник народництва. – Покриваєш сумнівні елементи на село. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів?., в народники лізеш?... Словник української мови у 20 томах
- народник — НАРО́ДНИК, а, ч. Прихильник народництва. Народники не розуміли законів суспільного розвитку і вважали капіталізм в Росії "випадковим" явищем (Біогр. Леніна, 1955, 10); Наприкінці 60-х років [XIX ст. Словник української мови в 11 томах
- народник — Наро́дник, -ка м. Ученикъ народнаго (уѣзднаго) училища во вторую четверть XIX в. Сим. 72. Словник української мови Грінченка