народництво
НАРО́ДНИЦТВО, а, с., іст.
Ідеологогія та суспільно-політичний рух різночинної інтелігенції Росії в пореформений період, яка обстоювала ідеї селянської демократії та переходу до соціалізму через селянську громаду, обминаючи капіталізм.
– Яке ж я маю право їсти тепличну полуницю, коли в людей і чорного хліба немає!? – Ах, це все народництво і рахметовщина, – засміявся Лісовський (М. Стельмах);
Його [Успенського] народництво Франко вважав уже подоланим і віджитим світоглядом (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- народництво — наро́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- народництво — -а, с. Суспільно-політичний рух у Росії в пореформений період (друга половина 19 ст.), що відображав ідеологію селянської демократії та вважав можливим перехід Росії до соціалізму через селянську громаду, минувши капіталізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- народництво — НАРОДНИЦТВО — суспільно-політична течія, політична філософія та ідеологія. Виникло у 60-ті рр. XIX ст. в Росії й існувало, зазнаючи періодично внутрішніх трансформацій, до часів революції 1917 р. та громадянської війни в Росії. Філософський енциклопедичний словник
- народництво — НАРО́ДНИЦТВО, а, с. Суспільно-політичний рух дрібнобуржуазної інтелігенції Росії в пореформений період (друга половина XIX ст.), який ідеалізував селянську общину й заперечував керівну роль робітничого класу в революції. Словник української мови в 11 томах