народництво
НАРО́ДНИЦТВО, а, с. Суспільно-політичний рух дрібнобуржуазної інтелігенції Росії в пореформений період (друга половина XIX ст.), який ідеалізував селянську общину й заперечував керівну роль робітничого класу в революції.
Ідеалізація селянина та його общини — одна з неодмінних складових частин народництва.. (Ленін, 2, 196.9, 499);
Пануючим напрямом суспільного руху, що відповідав ідейним поглядам різночинців, було народництво як суспільна течія, яка втягнула в своє русло все дійсно краще й передове, що було у народів Росії (Ком. Укр., 12, 1966, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- народництво — наро́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- народництво — -а, с. Суспільно-політичний рух у Росії в пореформений період (друга половина 19 ст.), що відображав ідеологію селянської демократії та вважав можливим перехід Росії до соціалізму через селянську громаду, минувши капіталізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- народництво — НАРО́ДНИЦТВО, а, с., іст. Ідеологогія та суспільно-політичний рух різночинної інтелігенції Росії в пореформений період, яка обстоювала ідеї селянської демократії та переходу до соціалізму через селянську громаду, обминаючи капіталізм. Словник української мови у 20 томах
- народництво — НАРОДНИЦТВО — суспільно-політична течія, політична філософія та ідеологія. Виникло у 60-ті рр. XIX ст. в Росії й існувало, зазнаючи періодично внутрішніх трансформацій, до часів революції 1917 р. та громадянської війни в Росії. Філософський енциклопедичний словник