народний

наро́дний

-а, -е.

1》 Прикм. до народ 1), 3).

|| Який належить народові, країні, державі.

|| Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям.

|| Створений народом.

Народна драма — один із жанрів народно-поетичної творчості.

Народна етимологія лінгв. — назва, яка вживається щодо фактів хибного розуміння походження або значення мовної одиниці.

Народна (нетрадиційна) медицина — сума всіх знань та практичних методів, що застосовуються для діагностики, запобігання та ліквідації традиційних захворювань нетрадиційними (народними) методами (засобами).

|| З добровільною участю всього колективу.

Народний депутат — неофіційна назва (звання) депутата Верховної Ради України, міської, обласної або районної ради від певного виборчого округу.

Народний трибун іст. — магістратура в Римській республіці, завданням якої був захист інтересів плебсу.

Народні засідателі — громадяни, обрані для участі в розгляді кримінальних та цивільних справ по першій інстанції.

Народні збори іст. — форма безпосередньої демократії, відома з глибокої давнини; назва однопалатного парламенту в Болгарії та Албанії.

2》 Який тісно пов'язаний з народом, відповідає його культурі, світоглядові і т. ін. Народний театр.

Народний хор — хоровий колектив, який в автентичній манері виконує народні пісні або спеціально створені композації.

3》 Який добровільно, на громадських засадах виконує певні функції в житті й роботі колективу. Народна міліція.

4》 У дореволюційній Росії – признач. для широких або нижчих верств суспільства. Народні училища.

Народний учитель — у дореволюційній Росії – учитель сільської школи.