насит

Насит, -ту

м. Насыщеніе. Вкинутись... у ту ідольску роскіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу. О. 1861. І. Куліш. 317.

Значення в інших словниках

1. насит — на́сит іменник чоловічого роду насичення  Орфографічний словник української мови
2. насит — -у, ч. Те саме, що насичення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насит — НА́СИТ, у, ч. Те саме, що наси́чення. Немає їм [людям] наситу (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).  Словник української мови у 20 томах
4. насит — НА́СИТ, у, ч. Те саме, що наси́чення.  Словник української мови в 11 томах