насит —
на́сит іменник чоловічого роду насичення
Орфографічний словник української мови
насит —
-у, ч. Те саме, що насичення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
насит —
НА́СИТ, у, ч. Те саме, що наси́чення. Немає їм [людям] наситу (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови у 20 томах
насит —
Насит, -ту м. Насыщеніе. Вкинутись... у ту ідольску роскіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу. О. 1861. І. Куліш. 317.
Словник української мови Грінченка