наставляти

Наставля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. наставити, -влю, -виш, гл.

1) Наставлять, наставить. Кругом наставили мисок. Котл. Ен.

2) Ставить, поставить, наставить, направлять, направить. Марта, дивлюсь, припинилась, наставила головоньку, мов та перепілочка, і слухає — не дише. МВ.

3) Дѣлать, сдѣлать (кого-либо, чѣмъ-либо). Ви ж (мати) було раненько вставаєте, та нас розбужаєте, нас хазяєвами наставляєте. Мил. 200.

4) Опредѣлять, опредѣлить, назначать, назначить, избирать, избрать (на должность). Січовики давали войськову пораду, збивали народ докупи і наставляли сотників. Стор. МПр. 60.

5) наставляти мая. Гулять въ саду или въ лѣсу 1-го мая съ угощеніемъ. X. С. І. 76. Подобно этому также наставля́ють баби петрівку, т. е. устраиваютъ угощеніе въ первый день петровскаго поста.

6) = настановляти 5. Хто його й на розум добрий наставляв? МВ. ІІ. 10.

---------------

Наставляти, -вляю, -єш

гл. Тоже, что и наставити 1, 2, 3, 4, но только въ приложеніи ко многимъ предметамъ, лицамъ. Наставляв копок, як на небі зірок. Грин. III. 18. Наставляла повну хату, що ніде й ступнути. Яких у нас наставляли владик! К. ПС. 30.

Значення в інших словниках

1. наставляти — наставля́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити якусь кількість; наводити; наближати; призначати наставля́ти 2 дієслово недоконаного виду повчати  Орфографічний словник української мови
2. наставляти — НАСТАНОВЛЯТИ, 1. (речі) ставити; (очі) скеровувати, спрямовувати, втуплювати; (губи) підставляти; (вуха) нашорошувати, насторожувати, нащулювати; (на посаду) призначати, з. надавати; 2. (на розум) научати, напучати, напучувати, напоумляти, р. напрямляти, г. моралізувати.  Словник синонімів Караванського
3. наставляти — див. радити  Словник синонімів Вусика
4. наставляти — [настаўл’атие] -л'айу, -л'айеиш  Орфоепічний словник української мови
5. наставляти — I -яю, -яєш, недок., наставити, -влю, -виш; мн. наставлять; док., перех. 1》 Ставити яку-небудь кількість чогось. 2》 Наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямку що-небудь. || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. наставляти — 1. настановляти, настановити, понастанавляти, призначувати, призначати, призначити, попризначувати, попризначати, (вуха) насторочувати, насторочити, понасторочувати, насторошувати, насторошити, понасторошувати 2. це на стіл  Словник чужослів Павло Штепа
7. наставляти — НАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. наста́влять; док., що, чого. 1. Ставити яку-небудь кількість чогось. Залізні драбини наставляють [потвори] (Леся Українка); Чоловіків попрохали на канапу, а самі жінки збили докупи столики...  Словник української мови у 20 томах
8. наставляти — наставля́ти 1. ставити (на плиту, вогонь)(ст): Борщ теж сама наставляла і квасила огірки (Тарнавський З.) 2. ставити, регулювати, наводити (ст): Настав будзік на пів до шестої, бо інакше не встану на службу (Авторка) ◊ наставити лока́тори (льока́тори) → локатор  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. наставляти — наставля́й кише́ню (оби́дві жме́ні), ірон. Не розраховуй на щось, не сподівайся чогось. (Антон:) Поїде вона з тобою в глухі ліси, на річку .. слухати жаб’ячі концерти? Наставляй кишеню! (Л. Дмитерко); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці.  Фразеологічний словник української мови
10. наставляти — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.  Словник синонімів української мови
11. наставляти — НАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. наста́влять; док., перех. 1. Ставити яку-небудь кількість чогось. [Мавка:] Я пасток на тебе не наставляла (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах