настановляти

Настановляти, -вля́ю, -єш

сов. в. настановити, -влю, -виш, гл.

1) и 2) = наставляти 1 и 2.

3) = наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196.

4) = наставляти 4. Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили. ЗОЮР. І. 216. Його громада титарем настановила. Г. Барв. 424.

5) — на що. Вообще значитъ — сдѣлять обладателемъ чего-либо. настановити на хліб. Дать кусокъ хлѣба, т. е. обезпечить матеріально. Прожили ми так десять років і стали гадати, щоб іще на сей шматок хліба, що ми маємо, да кого-небудь настановити і по нашій смерті. Г. Барв. 415. Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу. Г. Барв. 511. Употребляется и по отношенію къ другимъ предметамъ: хозяйка, у которой не держались свиньи, покупаетъ свинью у другой и чрезъ нѣсколько времени благодарить: «Спасибі Богові та й вам, — тепер у мене гуком свиней. Уже що правда, дак правда: не жалуєте, продаючи, ведуться добре... Би мене, бувайте здорові, настановили на свині». Г. Барв. 420. настановити на розум, на добрий розум. Надоумить, направить на путь истинный; развить, научить путемъ воcпитанія.

6) Устанавливать, установить. Закон?... Ви сами настановили такий закон. Мир. ХРВ. 261.

Значення в інших словниках

1. настановляти — настановля́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити якусь кількість; наближати; призначати настановля́ти 2 дієслово недоконаного виду повчати  Орфографічний словник української мови
2. настановляти — див. НАСТАВЛЯТИ  Словник синонімів Караванського
3. настановляти — див. радити  Словник синонімів Вусика
4. настановляти — I -яю, -яєш, недок., настановити, -новлю, -новиш; мн. настановлять; док., перех. 1》 розм. Те саме, що наставляти I 1), 3-5). 2》 заст.Установлювати, запроваджувати. II -яю, -яєш, недок., настановити, -новлю, -новиш; мн. настановлять; док., перех. Те саме, що наставляти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. настановляти — НАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., кого, що. 1. розм. Те саме, що наставля́ти¹ 1, 3–5. – І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (І.  Словник української мови у 20 томах
6. настановляти — ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), УВО́ДИТИ (ВВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ (ВСТАВЛЯ́ТИ) заст., НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно).  Словник синонімів української мови
7. настановляти — НАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех. 1. розм. Те саме, що наставля́ти¹1, 3 — 5. — І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (Н.  Словник української мови в 11 томах