настановляти

НАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех.

1. розм. Те саме, що наставля́ти¹1, 3 — 5.

— І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (Н.-Лев,, IV, 1956, 145);

— Вона така рада, така рада мені: настановила мені й пиріжків, і балабушок, пляшку горілки притаскала… (Л. Янов., І, 1959, 85);

[Омелько:] Тепера в складчину та покропимо вечорниці. Семене, ти будеш за міхоношу: настановляй бриля (кида у бриль Семенові срібні гроші) (Кроп., І, 1958, 69);

Всі курені загукали разом: — Хмельницького! Хмельницького! — Хай буде старшим! — На гетьмана настановляємо! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 257);

— Комісію по розподілу кормів уклали. Мене її головою настановили (Мушк., Серце.., 1962, 188);

Їй було байдуже, що Клима настановили за волосного (Н.-Лев., III, 1956, 351).

2. заст. Установлювати, запроваджувати.

— Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Март., Тв., 1954, 184);

— Закон? — знову викрикує [хтось] зсередини: — то ви [пани] самі настановили такий закон!.. (Мирний, II, 1954, 196).

♦ Настановля́ти (настанови́ти) самова́р — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) самова́р ( див. наставля́ти¹).

— Ви, тітко, настановите завтра за мене самовар, як я відпрошуся до Марини? — запитала вона (Мирний, III, 1954, 224).

НАСТАНОВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех. Те саме, що наставля́ти².

— Коли ти тут, великий хаджі, я, раб твій, простий мулла, негідний настановляти парафіян і правити службу… (Досв., Гюлле, 1961, 116);

[X р а п к о:] Слухайтеся Петра; він старший від вас, на лихе вас не настанове (Мирний, V, 1955, 205);

Найбільше журився він за Марусею; і як же він жалів її, як беріг та ховав од погляду людського, аби хоч якомога довше додержати біля себе та настановити до життя (Л. Янов., І, 1959, 309).

Настановля́ти (настанови́ти) на [до́брий) ро́зум — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) на [до́брий] ро́зум ( див. наставля́ти²).

Вони, [дочки] ходили на роботу в колгосп, а мати поралася дома й на добрий розум їх настановляла (Вирган, В розп. літа, 1959, 295).

Значення в інших словниках

1. настановляти — настановля́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити якусь кількість; наближати; призначати настановля́ти 2 дієслово недоконаного виду повчати  Орфографічний словник української мови
2. настановляти — див. НАСТАВЛЯТИ  Словник синонімів Караванського
3. настановляти — див. радити  Словник синонімів Вусика
4. настановляти — I -яю, -яєш, недок., настановити, -новлю, -новиш; мн. настановлять; док., перех. 1》 розм. Те саме, що наставляти I 1), 3-5). 2》 заст.Установлювати, запроваджувати. II -яю, -яєш, недок., настановити, -новлю, -новиш; мн. настановлять; док., перех. Те саме, що наставляти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. настановляти — НАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., кого, що. 1. розм. Те саме, що наставля́ти¹ 1, 3–5. – І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (І.  Словник української мови у 20 томах
6. настановляти — ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), УВО́ДИТИ (ВВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ (ВСТАВЛЯ́ТИ) заст., НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно).  Словник синонімів української мови
7. настановляти — Настановляти, -вля́ю, -єш сов. в. настановити, -влю, -виш, гл. 1) и 2) = наставляти 1 и 2. 3) = наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196. 4) = наставляти...  Словник української мови Грінченка