насікти

Насіка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. насікти, -січу, -че́ш, гл.

1) Насѣкать, насѣчь, нарубливать, нарубить мелко. Кабанові кропиви насікла. Г. Барв. 370. Уже б та молодичка насікла — нарубала, — т. е. много и скоро говоритъ. Ном. № 13050.

2) Только несов. в. Обвинять. На мене тим насікають, що був раз під судом, ну через те і кажуть, а я не брав їхньої скотина. Новомоск. у. (Залюбовск.)

Значення в інших словниках

1. насікти — насі́кти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насікти — див. насікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насікти — НАСІ́КТИ див. насіка́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. насікти — НАСІ́КТИ див. насіка́ти.  Словник української мови в 11 томах