натягач

Натягач, -ча

м.

1) Инструментъ: а) у бочара — для натягиванія обручей на бочку; б) у колесника — для натягиванія обода на спицы.

2) Веревочка, составляющая часть шерстобитнаго лука (см. лук). Черниг. у.

8) раст.: а) Paris quadrifolia L. б) Ranunculus lingua L. в) Silene noctiflora L. ЗЮЗО. I. 130, 133, 136.

Значення в інших словниках

1. натягач — -а, ч. Інструмент для натягання обручів на бочку, діжу та обода на спиці колеса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. натягач — НАТЯГА́Ч, а, ч. Інструмент для щільного притискання деталей. Обидві частини деталі, які з'єднують, щільно притискують одну до одної так, щоб між головкою заклепки і матеріалом деталі не було зазора. Це роблять спеціальним інструментом – натягачем (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах