невістчин — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

невістчин — неві́стчин прикметник Орфографічний словник української мови
невістчин — -а, -е. Прикм. до невістка 1); належний невістці. Великий тлумачний словник сучасної мови
невістчин — НЕВІ́СТЧИН, а, е. 1. Прикм. до неві́стка 1. Де не були які знахарки – оббігала [Горпина], де хто чого не казав – робила, та все дарма: не пособляє ніщо, не відведе ніхто невістчиних чарів од Никона (Л. Яновська). 2. Належний невістці. Словник української мови у 20 томах
невістчин — Неві́стчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
невістчин — НЕВІ́СТЧИН, а, е. Прикм. до неві́стка 1; належний невістці. Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє… (Мирний, IV, 1955, 61); При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече (Дім., І будуть люди, 1964, 305). Словник української мови в 11 томах