невістчин

НЕВІ́СТЧИН, а, е.

1. Прикм. до неві́стка 1.

Де не були які знахарки – оббігала [Горпина], де хто чого не казав – робила, та все дарма: не пособляє ніщо, не відведе ніхто невістчиних чарів од Никона (Л. Яновська).

2. Належний невістці.

Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє... (Панас Мирний);

При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. невістчин — неві́стчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невістчин — -а, -е. Прикм. до невістка 1); належний невістці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невістчин — Неві́стчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. невістчин — НЕВІ́СТЧИН, а, е. Прикм. до неві́стка 1; належний невістці. Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє… (Мирний, IV, 1955, 61); При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече (Дім., І будуть люди, 1964, 305).  Словник української мови в 11 томах
5. невістчин — Невістчин, -на, -не Невѣсткинъ. Не невістка, так невістчина плахта. Ном. № 2820.  Словник української мови Грінченка