несамовито

Несамовито

нар.

1) Изступленно.

2) Въ высшей степени сильно. Рве, сіна, горишь, та хоч не так болить несамовито. Мир. Пов. II. 52.

Значення в інших словниках

1. несамовито — несамови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. несамовито — Присл. до несамовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. несамовито — НЕСАМОВИ́ТО. Присл. до несамови́тий. Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Панас Мирний); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (О. Донченко); Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах
4. несамовито — Несамови́то, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. несамовито — НЕСАМОВИ́ТО. Присл. до несамови́тий. Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Мирний, І, 1954, 272); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (Донч.  Словник української мови в 11 томах