несподівано —
несподі́вано прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
несподівано —
(перев. з сл. з’явитися і т. ін.) як (мов, наче і т. ін.) з-під (з, із) землі [вирости (виринути, уродитися, виникнути)]; як (мов, наче і т. ін.
Словник фразеологічних синонімів
несподівано —
див. РАПТОМ; (умерти) фр. взяти та й <н. він взяв та й умер>.
Словник синонімів Караванського
несподівано —
див. раптом
Словник синонімів Вусика
несподівано —
[неиспоуд’івано] присл.
Орфоепічний словник української мови
несподівано —
Присл. до несподіваний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
несподівано —
НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний. Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (М. Коцюбинський); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Несподівано вдарив мороз, скував землю (Л. Дмитерко).
Словник української мови у 20 томах
несподівано —
ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.
Словник синонімів української мови
несподівано —
Несподі́вано, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
несподівано —
НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний. Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (Коцюб., II, 1955, 298); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (Гончар, III, 1959, 121); Несподівано вдарив мороз, скував землю (Дмит., Наречена, 1959, 146).
Словник української мови в 11 томах