несподівано

НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний.

Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (Коцюб., II, 1955, 298);

Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (Гончар, III, 1959, 121);

Несподівано вдарив мороз, скував землю (Дмит., Наречена, 1959, 146).

Значення в інших словниках

1. несподівано — (без сподівання) зненацька, враз, нараз, неждано, негадано, раптово, раптом, розм. знагла, нагло.  Словник синонімів Полюги
2. несподівано — несподі́вано прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. несподівано — (перев. з сл. з’явитися і т. ін.) як (мов, наче і т. ін.) з-під (з, із) землі [вирости (виринути, уродитися, виникнути)]; як (мов, наче і т. ін.  Словник фразеологічних синонімів
4. несподівано — див. РАПТОМ; (умерти) фр. взяти та й <н. він взяв та й умер>.  Словник синонімів Караванського
5. несподівано — див. раптом  Словник синонімів Вусика
6. несподівано — [неиспоуд’івано] присл.  Орфоепічний словник української мови
7. несподівано — Присл. до несподіваний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. несподівано — НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний. Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (М. Коцюбинський); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Несподівано вдарив мороз, скував землю (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах
9. несподівано — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.  Словник синонімів української мови
10. несподівано — Несподі́вано, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. несподівано — Несподівано нар. Неожиданно; нечаянно.  Словник української мови Грінченка