облук

Облук, -ка

м.

1) Согнутый пруть, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). Шух. І. 224, 225.

2) Лука сѣдла. Шух. І. 252.

Значення в інших словниках

1. облук — -а, ч., зах. 1》 Зігнутий прут, лоза. 2》 Лука сідла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. облук — ОБЛУ́К, а, ч., заст. 1. Зігнутий прут. 2. Те саме, що лука́. Ріка під горою згиналася облуком (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах