обрушити

Обруша́ти, -ша́ю, -єш

сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. обрушити — Розгнівити [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. обрушити — обру́шити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. обрушити — див. обрушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати.  Словник української мови в 11 томах
5. обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати.  Словник української мови у 20 томах