обрушити
Обруша́ти, -ша́ю, -єш
сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрушити — Розгнівити [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- обрушити — обру́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обрушити — див. обрушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати. Словник української мови в 11 томах
- обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати. Словник української мови у 20 томах