обрушити

обру́шити

див. обрушувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрушити — Розгнівити [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. обрушити — обру́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати. Словник української мови в 11 томах
  4. обрушити — ОБРУ́ШИТИ див. обру́шувати. Словник української мови у 20 томах
  5. обрушити — Обруша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка