обушок

Обушок, -шка

м.

1) ум. отъ обух.

2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Мет. 379. Золотий обушок усякі двері одчинить. Ном.

Значення в інших словниках

1. обушок — обу́шо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обушок — обушка, ч. 1》 Зменш. до обух. 2》 гірн. Знаряддя для відколювання пластів вугілля в шахті. 3》 розм., рідко. Те саме, що молоток. 4》 заст. Вид холодної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обушок — ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч. 1. Зменш. до обу́х. Важка, на топорищу з якогось .. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі – одразу валить чоловіка з ніг (Г. Хоткевич); Став [козак] ..  Словник української мови у 20 томах
4. обушок — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.  Словник синонімів української мови
5. обушок — ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч. 1. Зменш. до обу́х. Важка, на топорищу з якогось.. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі — одразу валить чоловіка з ніг (Хотк., II, 1966, 114). 2. гірн.  Словник української мови в 11 томах