обушок

ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч.

1. Зменш. до обу́х.

Важка, на топорищу з якогось .. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі – одразу валить чоловіка з ніг (Г. Хоткевич);

Став [козак] .. Щирозлотний обушок виймати, Став шинкарці молодій за цебер меду застановляти (з думи).

2. гірн. Знаряддя для відколювання вугілля в шахті.

Парамон Пархомович розповідав, як колись тут коногонив, доки його допустили до обушка (Ю. Яновський);

Старому снились чорні гори антрациту. Вони, на диво, були легкі. Одним ударом обушка він звалював їх (Н. Рибак).

3. розм., рідко. Те саме, що молото́к.

Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. обушок — обу́шо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обушок — обушка, ч. 1》 Зменш. до обух. 2》 гірн. Знаряддя для відколювання пластів вугілля в шахті. 3》 розм., рідко. Те саме, що молоток. 4》 заст. Вид холодної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обушок — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.  Словник синонімів української мови
4. обушок — ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч. 1. Зменш. до обу́х. Важка, на топорищу з якогось.. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі — одразу валить чоловіка з ніг (Хотк., II, 1966, 114). 2. гірн.  Словник української мови в 11 томах
5. обушок — Обушок, -шка м. 1) ум. отъ обух. 2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Мет. 379. Золотий обушок усякі двері одчинить. Ном.  Словник української мови Грінченка